(№74, Грудень 2009)
Як вважає доктор звичайної китайської медицини Лі Шії, уникнути старіння мозку допомагає розумова діяльність. Після виходу на пенсію такі заняття, як гра в шахи, живопис, каліграфія, садівництво, читання і написання віршів, спів і заняття танцями, спортивні ігри допоможуть запобігти розумовій деградації. Життя після виходу на пенсію – це новий етап, коли можна присвятити себе тому, на що раніше не вистачало часу. Зокрема, і спорту.
(№72, Жовтень 2009)
Для когось столичний Гідропарк — це можливість покупатися чи посмакувати шашликами. Та цього разу я йду на звуки музики, які регулярно притягують сюди «тих, кому за…»
(№71, Вересень 2009)
Так з давньогрецької перекладається її ім’я. І воно, життя, вирує в ній, незважаючи на вік. Вона мріяла служити Мельпомені, та стала вчителем. А відмовила її «вчитися на артистку» власна тітонька — видатна актриса Наталія Ужвій.
Зої Сергіївні Косматенко — 81. Практично кожного літнього дня її можна бачити на одному з озер на київських Теремках, де вона протягом години плаває. Зоя Сергіївна дуже любить воду, купання і навіть припускає, що, можливо, у минулому житті була русалкою...
(№68, Червень 2009)
Кожна квіточка, кожна рослинка роблять людину добрішою і щирішою і додають впевненості, снаги і сили, аби із завтрашнім сходом сонця знову відчувати насолоду життя. І квіти — то ціле життя нашої читачки Алли Георгіївни Лукашової.
(№66, Квітень 2009)
«Пой, ураган, нам злые песни в уши, Под череп проникай и в мысли лезь, Лей, звездный дождь, веселье в наши души, Землей и морем вечную болезнь!» (Володимир Висоцький)
На глибоке переконання керівника групи у зв’язках із громадськістю та ЗМІ Національного антарктичного наукового центру Міносвіти України Володимира БОЧКАРЬОВА, творчість і любов продовжують нам життя, а праця (як сказав хтось із мудреців) позбавляє від трьох великих зол: нудьги, пороку й нестатків. Його одержимість і, якщо можна так сказати, «неудержимість» дозволили йому двічі успішно прорватися через 9-бальні океанські шторми до величних і загадкових льодів Антарктики. Він шалено любить море, мандри, а ще – джаз і творчість Висоцького, цінує почуття гумору й сподівається, що «старість його вдома не застане»...
(№64, Лютий 2009)
Колись Вольтер писав: «Історія, очевидно, тільки тоді і подобається, коли представляє собою трагедію, яка набридає, коли не оживляють її пристрасті, лиходійства й великі незгоди». Переписування історії, виникнення скандальних фактів столітньої давнини це підтверджує. От і історія від Ігоря Островського — яскравий приклад цьому.
(№64, Лютий 2009)
Вітаємо всіх православних християн із обранням нового Патріарха. Скільки суперечок і дискусій було з цього приводу зовсім недавно, скільки ще буде. Так, українці хотіли свого Патріарха. Так, є те, що не подобається. Але все й усім подобатися не може. А сьогодні, коли Патріарха визнав увесь світ, і не тільки християнський(!), час заспокоїтися й молитися за те, чого насправді не вистачає, — єдність Церкви та любов людини до ближнього. Ну, а ми ще раз поздоровляємо Вас і пропонуємо деякі факти з біографії новообраного Патріарха.
(№61, Листопад 2008)
Ім’я акторки Київського академічного молодого театру, народної артистки України Тетяни Володимирівни Стебловської добре відоме столичним (і не тільки) театралам. Так само добре, як ще в 20-40-і роки минулого століття знали ім’я її бабусі — популярної виконавиці романсів Катерини Юровської, а трохи пізніше — ім’я матері — примадонни Київської оперети Ольги Юровської. Син Тетяни Стебловської Володимир Бегма — теж актор, працює в московському «Театрі Місяця». З Тетяною Володимирівною ми зустрілися напередодні відкриття 30-го, ювілейного сезону Київського Академічного Молодого Театру, на кін якого вона виходить от уже 13 років.
(№59, Вересень 2008)
Більшість пісень на його слова саме такі: веселі, задерикуваті, життєстверджуючі. Цього літа виповнюється 110 років з дня народження «барда сталінської епохи» Василя Івановича Лебедєва-Кумача.
(№57, Липень 2008)
Це великий поет Олександр Пушкін написав про очі своєї першої нареченої, 200 років із дня народження якої виповнюється цього літа.
(№55, Травень 2008)
Людина, яка спромоглася власноруч за неповний тиждень розстріляти 1 111 «ворогів народу», була нагороджена орденом «Красной Звезды» і померла своєю смертю. Єдине, на що спромоглася радянська влада, це «ісключіть» ката «із органов», після чого він одружився і жив спокійно. Чи не приходили до капітана Михайла Матвєєва уві сні оті 1 111 розстріляних у карельському урочищі Сандармох? Чи не снилося йому оте «виконання наказу» — розстріляти понад тисячу людей, засуджених трійкою Ленінградського Управління НКВС?
(№54, Квітень 2008)
Якщо Вам не вистачає адреналіну, тоді зберіть грошенят і відправляйтеся разом з туристами-мазохістами місцями, де волосся на голові дибом встає. А список ми Вам дамо.
(№53, Березень 2008)
Ці жінки з першої хвилини зачаровують своїм співом. Що вражає: адже не молоденькі, а співають бадьористо, злагоджено. Ах, як зустрічають їх глядачі!
(№52, Лютий 2008)
Дивна річ — людська пам’ять. Живе собі людина, щось робить, впливає на всі процеси в краї й не лише, змагається за владу, на корону кількох держав навіть претендує, а після смерті її ім’я згадують лише в контексті зробленого для
«народного добра»
(№52, Лютий 2008)
Ламати, як кажуть, не будувати. І їх трощать-ламають. Часто без розбору. Зникають з обличчя землі споруди, що давно стали історією, і сиротіють самобутні куточки наших міст. Скажімо, Поділ або Андріївський узвіз не впізнати вже не тільки киянам старшого покоління, але і 20-30-літнім. А от Йосип Осташинський будує. Правда, не з каменю і цементу, а з... сірників. На його барельєфних картинах — архітектурні пам’ятники, яких ми ніколи не бачили. Як, наприклад, Церква Св. Олександра Невського (Київ, 1889), яку знесли наприкінці 30-х, заклавши в 1937-му будинок Верховної Ради України
(№49, Листопад 2007)
— Яка симпатична чорнильниця стоїть біля комп’ютера і підставка для пер. Цікаво, скільки їм років? — Майже сто. Моя хрещена, Ганна Онисимівна Сергєєва, була персональною пралею у Варвари Ханенко. Це — її подарунок, — так почала свої спогади киянка Марія Миколаївна СЕМЕНЮК. Більше вісімдесятьох років Марія Миколаївна живе в Києві.
(№49, Листопад 2007)
Останнім часом усе частіше в засобах масової інформації, в обіцянках політиків і суперечках медичних працівників ми чуємо розмови про медичне страхування. Що ж це таке? Чи буде користь рядовому громадянинові від впровадження системи обов’язкового медичного страхування? Що таке добровільне медичне страхування?
(№48, Жовтень 2007)
Біля берегів цієї південно-західної африканської країни лише кілька зручних бухт, але і до них підходи ускладнені через потужні вітри, сильні хвилі морського прибою та постійні тумани. Особливо недоброю славою користується ділянка на півночі від мису Кросс, названа Берегом Скелетів. Тут часто траплялися аварії кораблів: на рифах збереглися уламки затонулих суден і вибілені людські кістяки.
(№47, Вересень 2007)
Російська імперія дозволяла євреям селитися на українських землях у так званій «межі осілості». В часи СРСР і пострадянський період багато хто з них виїхав у Ізраїль, США, Німеччину. Про відродження іудаїзму і єврейського життя в нашій країні розмовляємо з Головним Рабином України та Києва Яковом дов Блайхом.
(№45, Липень 2007)
Валентина Федорівна Калиновська танцювала все життя. Вона і зараз живе балетом. Але вже не на сцені, а «за кулісами» Національної опери України. Вона передає свій досвід і знання балетній трупі, якою завідує ще з 1991 року
(№43, Травень 2007)
Не секрет, що Севастополь, якому в наступному, 2008 році виповнюється 225, завжди був особливим містом, захисним форпостом Вітчизни. Чим же сьогодні живуть севастопольці? Як зберігають пам’ять про легендарне минуле? Про це розмовляємо з віце-губернатором Севастополя, професором, доктором філологічних наук Володимиром Павловичем Казаріним
(№42, Квітень 2007)
Недавно відомий кінорежисер, народний артист України (а також Абхазії) Володимир САВЕЛЬЄВ відсвяткував свій 70-літній ювілей.
(№41, Березень 2007)
Саме про правильність планування грядок на Вашій ділянці ми і будемо говорити сьогодні. Наша присадибна ділянка — це місце, де ми почуваємо себе справжніми творцями.
(№41, Березень 2007)
Про благополуччя держави судять, у тому числі, і за рівнем життя літніх людей. У Фінляндії старі небідні. Адже сьогодні ця країна входить у десятку найбагатших і найрозвинутіших у світі.
|