Засію долю квітами

Кожна квіточка, кожна рослинка роблять людину добрішою і щирішою і додають впевненості, снаги і сили, аби із завтрашнім сходом сонця знову відчувати насолоду життя. І квіти — то ціле життя нашої читачки Алли Георгіївни Лукашової.

Як правило садівники-городники вирощують овочі та фрукти аби прогодувати себе і свою сім’ю. У часи економічної кризи без землі не обійтися, вважає чимало наших співвітчизників. Тож кожен клаптик її використовується ефективно. У сумчанки Алли Георгіївни Лукашової земельна ділянка в шість соток за містом також допомагає долати економічні труднощі. Але вирощує вона на ній крім кропу, петрушки, цибулі та щавлю — квіти, декоративні кущі та лікарські рослини. Їх тут понад 400. За десять років невтомної праці пенсіонерка зуміла створити справжній оазис, яким милуються і друзі, і перехожі, і ті, хто приїздить до неї, щоб придбати для себе розсаду, насіння чи саджанці.
«Перед кожним, хто йде на заслужений відпочинок, постає питання, чим зайнятися, —розповідає Алла Георгіївна. —Адже вільного часу багато, а без діла сидіти —знудишся. Вирішила взяти ділянку землі. Чоловік відраджував, мовляв із землею стільки мороки. Але я наполягла і не шкодую. Коли приходить зима, з нетерпінням чекаю весни. Бо весна —це відродження всього живого. Заново народжуюся й я . Невідомо звідки з’являються сили, і така радість охоплює всє єство, словами передати важко».
Щорічно, читаючи журнали, вона замовляла насіння різних квітів та лікарських трав поштою. Купувала також рослини на ринку, у знайомих, і всі вони в неї добре прижилися. Чого тут тільки не побачиш. Жовту і червону калину, гінкго, тую, тис, ялівець козацький, барбарис, глід . Із лікарських рослин —ромашку, нагідки, звіробій, материнку, амарант, яглицю, іван-чай, конвалії, локоніс. Усіх не перелічиш. Їх у саду-городі господині безліч. Кожну Алла Георгіївна характеризує, розповідає про цілющі властивості, збирання і зберігання. А ще вона, разом з природолюбами, такими ж пенсіонерами, як і сама, підсіває насіння лікарських трав у лісах, на луках та вибалках. Тобто там, де вони зникли, «дякуючи людині».
В її саду дуже багато квітів. Бузок і нарциси, піони і тюльпани, гвоздики і чорнобривці, мальви і фіалки. Є ліановидні, які прикрашають окремі куточки саду.
Алла Георгіївна не просто трудиться на землі. Вона створила тут своєрідні зони відпочинку. Із шин, які віджили свій вік, виготовила вазони, вирізала лебедів і пофарбувала їх. Усе це облаштувала біля невеличкої водойми. У ній вона посадила лілеї. Вони різного кольору, не лише білі. А кущі прикрашають штучні метелики, зроблені з поролону. Це також витвір рук майстрині.
Є в саду-городі і альтанка —влітку місце відпочинку слухачів Сумського міського громадського університету «Природа», який є одним із кращих в Україні. Вони приходять сюди поспілкуватися, адже Алла Георгіївна —ректор цього університету. Ті, хто давно працює на землі, діляться досвідом вирощування картоплі, винограду, яблук, груш, лікарських рослин. Адже серед слухачів є пенсіонери, які на своїх присадибних ділянках вирощують до 60 сортів винограду, персики, а також бульби, розміром із добрий кулак. Вирощене вони реалізують на ярмарках, дивись, якась зайва копійчина і перепаде до кишені. Зазвичай такі ярмарки проходять поруч із Будинком природи. Сюди приходять мешканці міста придбати за помірну ціну елітну картоплю, помідори, огірки, насіння різних рослин. Із гордістю пані Лукашова та її колеги-пенсіонери розповідають про свої досягнення, надають необхідні консультації. І хоча виручених коштів не так багато, та все одно додаток до невеликої пенсії, сімейного бюджету.
Звісно, що за всією красою, яка є в саду-городі Алли Георгіївни, потрібен постійний догляд. І полити, і підживити, і прополоти, і від шкідників захистити. Але, як говорить вона сама, утома відступає, коли робиш добру справу. Кудись зникають проблеми, сумні думки, хочеться жити і творити. І про кризу, яка є в усьому світі, забуваєш. Бо бачиш плоди своїх рук.
З ранньої весни до пізньої осені її можна побачити в саду-городі. Вона подовгу може розмовляти з кущами, квітами, лікарськими травами. Вважає, що добре слово сприяє росту, гарному врожаю. Одні городники захоплюються витвором її рук і просять поради, як у себе зробити таку красу. Інші вважають дивачкою, мовляв, для чого все це потрібно, стільки часу забирає.
«Інакше не можу, — посміхається Алла Георгіївна. —Не хочу бездумно сидіти і чекати кращих часів. Треба працювати. Бо без праці як бути? Людина мусить своїми руками творити добро на землі. На те вона й людина. Не плакатись, не хникати, а доводити щодня самому собі: ти живеш не марно. Заради людей, краси, яка оточує. Можливо, вона і врятує цей непростий світ. Бо кожна квіточка, кожна рослинка роблять людину добрішою і щирішою, додають впевненості, снаги і сили, аби завтра знову, піднявшись зі сходом сонця, відчути насолоду життя, яким би воно не було».

Надія Полковниченко,
член спілки журналістів м. Суми