Журнал Пенсія
Рубрики журналу
Архів журналу
|
|
Вони стали героями ще у тому, доперебудовному житті, сьогодні ж залишаються ними більше на папері чи у пам’яті соратників та близьких. Колись про їхні трудові подвиги знала вся країна. Та змінилися часи, змінились покоління, й суспільство все рідше згадує про них, усе менше цінує колишні здобутки.
Вони стали героями ще у тому, доперебудовному житті, сьогодні ж залишаються ними більше на папері чи у пам’яті соратників та близьких. Колись про їхні трудові подвиги знала вся країна. Та змінилися часи, змінились покоління, й суспільство все рідше згадує про них, усе менше цінує колишні здобутки.
|
|
24 січня 1879 р. народився Станіслав Людкевич. 1898-1907 — навчався на філософському факультеті Львівського університету. Теорію композиції вивчав самостійно в своєї матері-піаністки, а також у Мечислава Солтиса (Львів), О.Цемлінського та Г.Греденера (Відень). З 1901 працював учителем (Львів, Перемишль). Редагував журнал «Артистичний вісник» (1905-1907). Один із організаторів Вищого музичного інституту ім. М.Лисенка у Львові, 1910-1915 — його директор, з 1919 — викладач теоретичних дисциплін та інспектор філій. Працював із хорами «Боян», «Бандурист», «Сурма». З 1936 — голова музикологічної комісії НТШ. З 1939 — професор, завідувач кафедри теорії та композиції Львівської консерваторії. Одночасно в 1939-1951 — старший науковий співробітник Львівської філії Інституту фольклору АН УРСР. Найвідоміший твір — кантата-симфонія «Кавказ», написана на слова поеми Шевченка. Першу частину твору композитор закінчив 1905-го, всю партитуру — 1913-го. Прем’єра відбулася 1914 р. у Львові силами хору товариства «Боян» на концерті, присвяченому 100-річчю від дня народження Шевченка. Кантату «Заповіт» Людкевич створив до 120-річчя від дня народження Кобзаря (1934). Перше її виконання відбулося у 1935 р. (львівський хор «Боян» під керуванням автора). У 1950-х Людкевич заново відредагував кантату — і в цьому вигляді вона ввійшла до кращих зразків кантато-ораторіального жанру. Помер С.П.Людкевич на 101 році життя у вересні 1979 р.
Баян він освоїв завдяки... своїй бабусі. А ще грає на акордеоні, гітарі й ударних. Саме Домініка Акимівна водила онука до музичної школи №3 імені Лисенка, де він провчився 5 років. Бабуся завжди сиділа й спостерігала за його музичними вправами, і коли він натискав не на ту кнопку, колола його пальці голкою. Було боляче, та вона лише казала: «Грай, грай, будеш артистом». «Я не хочу бути артистом, я хочу бути спортсменом!» — щоразу наполягав я», — розповідає народний артист України, Шевченківський лауреат, популярний актор театру й кіно Анатолій Хостікоєв
|
|
Новини
15.05.2009
15.05.2009
12.01.2010 Дієслово
Всесвіт створив мільярди іменників і щоб пояснити їх риси та якості не менше прикметників, але без дієслів він мертвий. Сила дієслова рухає усім цим багатством. Люди звикли жити, наділяючи інших людей обов’язками, створивши цілі ієрархії соціуму згідно з цими обов’язками, будучи в ілюзіях, що їх декларація означає їх виконання.
12.01.2010 УКРАЇНА – ЦЕ Я! Або міст через вічність
Усім відомий вислів короля Франції Людовика XIV - «Держава – це я». Розмірковуючи над цим висловом можна дійти кількох цікавих думок. По-перше, це егоїстично і егоцентрично навіть для короля. З іншого боку, якщо король не уособлює собою державу, то хто ще може бути державою?
09.10.2009 Ярослав Давидович: «Політична активність українців, у порівнянні з іншими країнами світу, є досить високою»
Сьогодні галасу щодо виборів стільки, що аж «дах зриває». Але наскільки готова до них держава й суспільство? Про це та інше говоримо з колишнім головою Центральної виборчої комісії, заслуженим юристом України Ярославом Васильовичем ДАВИДОВИЧЕМ.
04.03.2009 ПРЕСС-РЕЛИЗ

Международная конференция:
«РЕФОРМА СИСТЕМЫ ПЕНСИОННОГО ОБЕСПЕЧЕНИЯ В УКРАИНЕ»
26 февраля 2009, Hyatt Regency Kiev
Архів новин
|